КОЛИ ЗДАСТЬСЯ ТОБІ НЕНАРОКОМ,
ЩО СОНЦЕ НЕ СВІТИТЬ З БЛАКИТІ ВИСОКОЇ,
КОЛИ ПАМОРОЗЬ СКРОНІ І ДУШУ СТИСНЕ,
ТОДІ ЛИНЬ ЖЕ ВІД БОГА НА ПОМІЧ,ПІСНЕ!
КОЛИ РАПТОМ ЗАТРИМАВСЯ ВИДИХ З ЛЕГЕНЬ
І НА МИТЬ ПОТОЙБІЧНИЙ УВИДІВСЯ СВІТ,
КОЛИ ВИРУ ЗАБРАКНЕ ТУЖЛИВИХ ПІСЕНЬ,
ТОДІ,СЕРЦЕ,ДО РОЗУМУ ВСТИГНИ НА ЗВІТ.
ПОКЛЯНИСЬ,ЩО ДУША НЕ БАЖАЛА ЗНЕМОГИ,
ВСЕ ЯСНІШ ШАЛЕНІЛА Й БЕЗМІРНО ПАЛАЛА.
ЩО ЄДИНОГО КЛИКАЛА,Б"ЮЧИ ТРИВОГУ,
БЕЗ ОГЛЯДКИ НА ОСУД ЛЮДСЬКИЙ,БО КОХАЛА.
НЕ ЗІРВИСЬ,МОЄ СЕРЦЕ,НЕ ЧАС ЗУПИНЯТИСЬ.
ЩЕ НА ЩЕДРІСТЬ ТВОЮ ТАК БАГАТО ЧЕКАЄ!
ЛИШ НАВЧИСЬ ВІД ГАНЬБИ ЛЕДЕНІТЬ І ВТІШАТИСЬ,
Й ЗНАЙ: ХТО СЕРЦЕМ ЖИВИЙ,ЩЕ НАДІЮ ПЛЕКАЄ.
Надежда
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2013
Свидетельство о публикации №113071401123
Свидетельство о публикации №113071401123
Рецензии