Ненька - украiна

      До  22  річниці  Відродження
Одна – однісінька,  єдина,
Як  мама,  що  дала  життя
Твоя  й  моя  Україна -
Основа  нашого  буття.

Чи  можна  дихать  без  повітря,
Навчитись  плавать  без  води,
Без  стуку  серця  жить  на  світі,
Коханої  не  цілувать  сліди?

Поглянь  у  даль  тисячоліть -
Є  що  згадать  і  чим  пишатись,
В  віках  стояла  й знов  стоїть
Відроджена  держава – мати.

З  сусідів  кожний  зазіхав,
З  десяток  раз  її  ділили,
Русь – український  дух  витав,
Нащадків  древнього  Трипілля.

Нам  кажуть:  «Моя  хата  з  краю,
Корова  здохла  щоб  в  сусіда»-
Злим  ворогом  омовлено,  я знаю,
Ми  дружні,  добрі  й  гідні  люди.

Йдуть  інформаційною  війною,
Щоб  зневажати  себе  звикли,
Ми  прямуємо  дорогою  своєю,
Хоч  ряд  народів  з  світу  зникло.

Зараз  пасивністю  гендлюють
Не  козаки,  мов,   гречкосії –
В  віках  і  сіють,  і  воюють
Тому  й  здійснилась  наша  мрія!

Тамує  подих  наш  Майдан,
Єднання  в  жилах  дозріває,
«Зраду»  не  захистить  паркан -
Часи  останні  наступають.

Рідна  земля  полита  кров’ю
Древніх  й  недавніх  поколінь -
Суспільством  громадянським
І  любов’ю
Щасливу  створим  далечінь.

Ти  чи  в  Європі,  чи  в  Канаді,
Чи  щось  в  Росії  підробляв:
Україна  нам  -  одна  відрада,
Котру  з  дитинства  покохав.

Не  спішіть  туди,  де  краще,
Бо  ліпше  там,  де  нас  нема,
В  своїй  землі  не  будь  ледащим
Й  не  буде  «горя  від  ума»!

Безмежно  любий,  милий  краю,
В  піснях  прославлена  земля,
Син  душею  й  серцем  обнімає,
Україно - неньо,  матінко  моя!
     10.07. 2013р., Київ
*Фотопортрет  матері  автора