17. Чому тобi ввижаeться обман...
Як говорю про мрію я велику?
Мій зморений словесний караван
Блукає у журби пустелі дикій.
Я в очі тобi глянуть не боюсь,
І не страшать мене твої кайдани,
А слів твоїх та потаємна суть
В душі лиша подряпини і рани.
Про тебе думку важко поховать,
І плоть її гризуть вовки-вагання.
Якщо нитки стосунків розірвать,
Є сварки наші - голки для зшивання.
Нехай тепер мовчать мої вуста,
Бо торба слів моїх уже пуста...
Страница Ильмана Юсупова:
http://www.stihi.ru/avtor/illanch
Свидетельство о публикации №113071200141
Дякую за візит - щиро Вам рада.
Із приязню і повагою -
Светлана Похилько 13.07.2013 09:18 Заявить о нарушении