Пливу одна серед людського моря…
Сама собі – матрос і капітан…
А в морі – глибина, і стільки горя,
Що вистачить на цілий океан…
Та треба рухатись. Зупинка – то загибель.
Бо дно важкими мушлями скує.
Обвиснуть паруси, підвладні штилю,
Й на кригу змерзне все єство моє…
Пливу одна. укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113071106503
Свидетельство о публикации №113071106503
Рецензии