Щебече маля біля мами,
у віченьки їй заглядає
Питає,питає й незнає,
чому вона не відповідає
Закрила свої оченята,
лежить не всміхнеться малечі
Не гладить її по голівці,
не накида шаль на плечі...
А потім безмежна тиша,
хтось плаче в кутку тихенько
Чомусь так людей багато,
жаліють її маленьку...
Застило біленьке личко,
не капають в її сльози
Нехочу іти нікуди,
я буду чекать маму вдома...
Пройшло вже років багато,
стоїть височіє мрамор
А біля нього дівчина , п
итає: -"Ну як ти, мамо?"
Так хочу тобі розказати ,
про те як навчилась любити
Не хочу з тобой розлучатись,
та маю за двох я жити.
мама
© Copyright: Елена Макарчук 2, 2013
Свидетельство о публикации №113071106422
Свидетельство о публикации №113071106422
Рецензии