Верояция на тему Тараса Федюка

Останемся вдвоём,
Родная в этот вечер.
Клетушка - три на пять
С паласом - два на три.
Останемся вдвоём
И раны все залечим,
Мы их заговорим...
Родная,говори.

Днесь нежность отцвела
На прутиках полынных,
На лозах поездов,
Колючках неудач...
Горчайшая любовь
Соцветий опалённых-
Наш предрассветный смех
И полуночный плач.

А дальше? Дальше как?
По кругу, всё по кругу...
Смурной калейдоскоп
Продмагов и долгов...
...Тут есть один трамвай-
Выходит прямо к лугу,
Здесь есть один лиман
И волны кураёв. (1)

Над кручею одной,
Над красноглинным склоном,
Над очагом небес,
Струящим жёлтый смог,
Скажу - нам быть вдвоём
До веку испокона...
Но ты рискнула - в путь,
А я пойти не смог.

Нам на двоих одни
И храм, и пепелище,
Ночь на двоих одна,
И сын, и сон, и персть,
И номера могил
Смиренного кладбища:
Как только - 205,
Так сразу - 206.





Залишимось удвох.
Залишимось, кохана.
Кімната – три на п’ять
І килим – два на три.
Залишимось удвох,
Полічим наші рани
І заговорим їх.
Кохана, говори…

Десь ніжність відцвіла
На полинових вітах,
На лозах залізниць,
На колючках невдач…
Десь вигіркла любов…
На вигорілих квітах –
Наш світанковий сміх
І опівнічний плач.

Як далі? Далі як?
По колу все, по колу…
Нудний калейдоскоп
Продмагів і боргів…
…Тут є один трамвай,
Який виходить в поле,
Тут є один лиман
І хвилі кураїв.

Над урвищем одним,
Над глинищем червоним,
Над вогнищем небес
Вечірніх золотих,
Я так тобі скажу –
Що ми удвох – до скону…
Ти пробувала йти,
І я піти не зміг.

Нам двох одні свята,
І храми, й попелища…
І ніч – одна на двох,
І син…
І номери…
І номери могил
Міського кладовища:
Якщо вже – 202,
Тоді вже – 203…

(1) Курай - флейта из этого кустарника (Башкирия и т.д.)