Розмарина шелест

Прощай, моє кохання, прощай!
  Бо я уже старію, і так кохати,
       Як я кохав у молодості
    Уже не вмію,
 А якщо спалахує кохання жар,
  То серце каже мені: - Тихше!
    Не марь примарами краси,
  То молодості дар і сила!
 
 Прощай моє кохання,тепер я поважний дуже!
    Я в роздумах життя, я в роздумах про тишину!
 
Дарую я тобі, коханко мила, не себе,
     А лиш вчорашнього спокусу та  спокуту.
   Дарую затишки полів,та розмарина шелест.
       Прощай, коханко, мила! 
      
   


Рецензии