Скрипка
Як гірко плачеш ти,
Ще й скрипка плаче
І теплі сльози кличе-викликає.
Не дорікай мені, що мої коси
Твоя рука уже не розплітає.
Людського досить осуду і суду
За ту любов, таку святу і грішну.
Не дорікай мені, і я не буду
За те, що я - кохана, та колишня...
Я, як могла, докупи все ліпила,
Надію я плекала і чекала...
А скрипка грала - спогади ятрила
Про те, як я колись тебе кохала.
Свидетельство о публикации №113070802484