Лариса Максименко
Музико моя, ти свіжий подих вітру,
Від срібної роси ти линеш із небес,
Молю тебе, прошу! живи в мені довіку,
Щоб легше на Землі тяжкий носити хрест!
Тебе зовуть Весна, чарівна й стоголоса,
Тебе зовуть Любов, що хмари розвіва,
Журавкою ще звуть, і ти русява й боса,
А вітерець до ніг вербиченьки схиля.
І зорями встеляє тобі на шлях багряно,
У вишитій сорочці ти йдеш з усіх століть,
Твій дух і звеселя, і заживляє рани,
І подихом віків в душі бува болить.
Музика
© Copyright: Лара Максименко, 2013
Свидетельство о публикации №113070607469
Свидетельство о публикации №113070607469
Рецензии