Стор нки життя

                В субтропіках мінливого життя,
                В безкрайності всемирного хаосу,
                Щоразу помічаю я деталь
                Яку від інших відризнити можу.

                Точніше це і зовсім не деталь,
                Та все ж, забути я її не зможу.
                Знов манить погляд безкінечна даль
                До маминого рідного поргу.

                Пергортаю сторінки буття,
                Підводжу підсімки прожитого до нині,
                І вже назад немає вороття,
                Я в вир думок в зірковий час полину.

                До маминого щирого люблю,
                До сонця, що над полем розлилося,
                До тебе місяцю, я руки підведу,
                Немов у лузі молоде колосся.

                Розсипав вітер дзвінку дітвору,
                Шовкове листя падає в долоні,
                Так хочеться побачити весну,
                І бути вічно у її полоні.

                Запам"ятайте істину стару;
                Не забувайте рідного порогу!
                Беріть з собою радість осяйну,
                В свою незвідану дорогу.