Дощ на дачi

Яка це радість - дощ  на дачі.
Як задзвенить зело від зливи.
Та цей скупим  був і ледачим,
Та ще й сонливо несміливим.

Хоч несміливим, та премилим:
Ні в смерчі не служив, ні в «смерші».
Найперші сяяли краплини,
Мов  поцілунки теж найперші!

Він голубі полотна тиші
Струмками  срібними мережив
І все густіше, все хутчіше
На склі росли скляні берези.

Нарешті сповнився азарту -
Став позитивно-божевільним
І в  колір мокрого асфальту
Асфальт фарбує посивілий.

Набридло… І кудись полинув.
І з вітром. Та земля не злиться,
Бо повернувся й за хвилину
Так зазвучав в дуеті з листям,

Мов дітлахів весела зграя
Купатися пролопотіла
Й замовкла…Чи він ще заграє?
Невже це пісня  лебедина?

О, ні! Краплин співуча п’єса
Лунатиме весь день суботній,
О це вже музики нап’ється
Усе, що висохло в самотність.

Яка це радість – дощ на дачі.
О, як цілує зелень злива.
І небо веселково плаче
Від того,що земля щаслива!

2011