Не допустiть
Вже пізня осінь. Дні такі холодні.
Дрижить коса, розплетена до п"ят.
Я відриваю душу від безодні
І йду на клич дітей чи янголят
По склу, стерні, за покликом, по зову,
На інший крик заблудлої душі.
Не допустіть, о ангели, щоб знову,
Розплетена, стояла на межі.
Свидетельство о публикации №113070600666