До себе Місяць прикував увагу.
Щось в ньому є і рідне і чуже.
Космічний розум, мабуть, там живе
І викликає щем душі й повагу.
І треба мати неземну відвагу,
Щоб хрещення прийнявши бойове,
По Місяцю пройтись, як час гряде,
До смерті демонструючи зневагу.
Під Місячним надзором живемо,
І хоч життя далеко не ярмо,
Проймає, деколи, якась тривога.
У Всесвіті ми, звісно, не одні,
І тихо відраховуються дні
До неминучої аудієнції у Бога!
Мiсяць
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113070509644
Свидетельство о публикации №113070509644
Рецензии