ПРОМІНЬ БАБИНОГО ЛІТА
Підболені, мов яблука, що впали,
Знечулені, мов діє в нас наркоз,
Спорідненість у собі не впізнали,
Вже сонця не чекаючи, лиш гроз.
Та зблиснуло. І бабиного літа
Нас огорнула Божа благодать.
Останнім почуттям нас буде гріти
Ще років п"ять, п"ятнадцять, сорок п"ять?
Підболені, життям жорстоко биті,
Та вдвох - отож пригоєні рубці.
Ми разом - й наче тільки ми у світі
У бабиного літа промінці.
"Вітрила простору", 2012р.
Промiнь бабиного лiта
© Copyright: Любов Ведута, 2013
Свидетельство о публикации №113070502809
Свидетельство о публикации №113070502809
Рецензии