Покаяние судьбы. укр. язык

           Двом передчасно залишившим нас творчим особистостям
            та  острянкам НІНІ ШЕВЧЕНКО ТА НІНІ  ГЛИБОВЕЦЬ присвячую...
         


Сповідь долі.

Українському слову мене навчив Великий Тарас,
Пісні я розумів,під спів Ніночки Шевченко,-
Я, засинав під казки ,що читав ДІД ПАНАС,
Господарювати привчав ЯКІВ- рідний батько.

Я просинавсь, під мелодії Ніни Глибовець,
Піаніно та скрипка,під вікном, так будять душу-
А ще казки, про Голоту та, як бився Іллюща Моровець-
Матусеньки та добрим людям низенько кланятись мушу.

Я,українець,більше патріотизму в мене не просіть!-
І мову рідну, не дозволю я чіпати,
Для добра та злагоди двері відчиніть-
Щоб звеселився світ та Україна - берегиня й  мати.

Я,син народу що тут завжди панував,
Тут анти-русичи жили, козаки та вояки-солдати,
ЕВРОПО,деб ти зараз голубонько була!?
Якби під кулі свої та чужі,- діди не пішли лягати.

Я,- українець, філософ,козак та хлібороб,
А кодекс життя, нам всім разом приймати!
Добрий стіл,українська пісня,запальний танок-
Уродиться дитинка та промовить: "МАТИ".

Стоїть поет на сторожі світу й українства,
Молиться Богу та коханню,- джерелу життя,-
А, якщо прийде година:лиха та зловісна,-
То посміхнеться,- лишень вперед,немае вороття.