Ранок.Дихає річка туманом,
Трави росяні сріблом блищать.
-Прокидайся, всміхається мама,
Тато в поле тебе хоче взять.
Я щаслива...куди й сон подівся,
Поспішаю,щоб він не чекав.
Взяв за руку, до мене схилився,
Й ніжно в щічку.. поцілував.
І любов*ю всміхалися очі...
Наче вчора усе це було..
А душа моя знову так хоче
У дитинство, у рідне село.
Тихо в полі.Достигла пшениця...
Колосок розтирає руками.
-Починати пора косовицю
І всміхається: Пахне хлібами.
Знаєш,тату,ми дружня родина.
Посивіли.Та ми твої діти.
Найдорожча, ти наша людина.
Вже несуть тобі правнуки квіти..
У зажурі схиляємось,тату,
Хоч років промайнуло багато
Та в серцях наших біль не стихає
І нашіптує пам*ять: Немає...немає.
Немає...
Дитинство
© Copyright: Татьяна Коломоец, 2013
Свидетельство о публикации №113070308485
Свидетельство о публикации №113070308485
Рецензии
Татьяна, благодарю вас за красивую чистую мову. Было начал читать современную украинскую прозу, но у некоторых авторов так много неологизмов и новых зимствований, что ощущение прикосновения к искусственному языку. Ваши стихи читаются легко и чисто. Благодарю.
Алексей Косенко 27.08.2016 21:06 • Заявить о нарушении
Алексей Косенко 27.08.2016 21:06 • Заявить о нарушении