Впав я снігом тобі грудневим,
Може рано,бо серед осені,
Несподіваним та веселим,
Може гостем,та непрошеним.
Підняла в своі теплі долоні-
Що ж тут дивного?-просто сніг.
Та ще мить -і з долонь поволі
Сплив водою тобі до ніг.
Льодом може,парою стану-
Далі в хмарі не хочу бути,
Не жалій мене як розтану,
І не дай назад повернути.
А як прийде весна і скажеш:
Мені більше тебе не треба,
Повернуся до хмар я жити
Знову снігом собі грудневим.
Впав я сн гом тоб грудневим...
© Copyright: Василий Медянчук, 2013
Свидетельство о публикации №113070307032
Свидетельство о публикации №113070307032
Рецензии