Нескінченно тягнуться віки.
Їдуть по свою козацьку мрію
На волах за сіллю чумаки
В давнюю країну Кіммерію.
По тій солі тихо в’ється путь
По степу, як по спині спітнілій
Краплі поту, скочуючись жжуть
Шлях із Криму в неньку-Україну.
Дикий степ, за обрій зазирнуть.
Синя ніч, зірки над головами.
Чумаки у небо завернуть,
Між зірок проїдуться возами.
Непомітно тиха ніч сплива.
На шляхові не знайти криниці.
От тому – вода тут, як жива,
Вимовляється з повагою – водиця!
Спека. Даль, ні хати, не верби.
Лиш, - дивись, десь куряву підняли.
То ногайські вершники з орди
За сайгаком по степу помчали.
Блискавкою шаблі сполиха,
Ятагани наче ліс постали.
У рожевий колір того дня
Краплі крові сіль пофарбували.
Серпень 2008
.
Рожева сiль
© Copyright: Сергей Комарецкий, 2013
Свидетельство о публикации №113070303465
Свидетельство о публикации №113070303465
Рецензии
Спасибо, Сергей, за красивую лирику на мове!
С теплом души,
Сенько Виктор Васильевич 02.02.2023 13:01 • Заявить о нарушении
С теплом души,
Сенько Виктор Васильевич 02.02.2023 13:01 • Заявить о нарушении