Уздовж шляхів і в полі зустрічаю
Амброзії занадто… й полину
Та ще чортополоху й молочаю,
Чи, як говорять люди, - бур’яну,
Вважаючи надмір їх за нещастя…
А ті сміються людям навздогін: -
Так нам вас перевершити не вдасться:
Погані наслідки – це ваш почин!..
Не треба над Землею так знущатись –
Ми – дикі, часто стогін її чуєм...
Примушені від вас ми захищатись:
То ж злих – отруїм, добрих – підлікуєм…
Так, ми – цупкі, гіркі та ще й колючі,
Екзамен здаємо на витривалість –
Ми вами загартовані й живучі,
Як відгук на жорстокість і зухвалість…
Не всі Землі тут переймались болем,
Лише для себе влаштувавши рай,
То можуть стати перекотиполем, -
Хто бачив степ, де котиться курай?!
Мені ці бур’яни допомагали -
Бо серед них дитинство все пройшло:
Ми ранки молочаєм заливали,
А зверху ще й землею присипали… -
Ніяких в нас ускладнень не було…
02.07.13
Стогiн Землi
© Copyright: Любовь Берегиня, 2013
Свидетельство о публикации №113070205482
Свидетельство о публикации №113070205482
Рецензии
