Краса жiноча сяэ в любу пору

Женщина  в  любой поре  красива:
По  весне  сияет  красотой,
Летом  набирает  счастья  силу,
Яблоня – осеннею  порой.
.
Как  калины  гроздья  женщин  губки,
Расцветают  их  ланиты  сразу,
Белизной  сверкнут  в  улыбке  зубки,
Вишни  глаз  сияют  как топазы!
.
Девушка  легко в  мечтах  порхает,
Бремя  женскую  осанку  не  нарушит,
Дама  важно  с  дочкой  рассуждает  -
Красоту  ценю  я  в  женщине  и душу.


Авторский вариант стихотворения (автором обозначен Віктор Аверкієв):

Краса жіноча сяє в любу пору,
Квітне на весні вона,
Влітку кріпне і буяє вгору,
Достигає восени, мов яблунька струнка!
Мов червоні калинові бубки
Румянцем щічки узялися враз,
Сяють посмішкою їхні губки,
Іскряться віченьки навкруг, як той топаз!
Біжить дівча за жовтим листям в вишині,
Йде молодиця з коромислом поважно,
Гомонять пані у літах про дівочу честь у тишині.
І легко всім душею й тілом – ось, що класно!

Папка 23 - стихотворение 36