Лiна Костенко - Ну як тепер тебе забути?

Я  не  забуду  Вас  -  Вы  правы.
Висит  над  пропастью  душа.
Столь  восхитительной  отравы
Не  знала  я  -  пью  не  дыша.
.
Не  знала  я  такой  печали,
Не  утолить  мне  жажды  слов,
А  как  пронзительно  молчанье,
Простор  сияющий  мне  нов,
.
Рассвет  крадётся  осторожно,
Безмерен  день  без  суеты…
И  даже  не  стихи,  возможно,
Мне  Вами  брошены  -  цветы.


Оригинал стихотворения:

Ну  як  тепер  тебе  забути?
Душа  до  краю  добрела.
Такої  дивної  отрути
Я  ще  ніколи  не  пила.
.
Такої  чистої  печалі,
Такої  спраглої  жаги,
Такого  зойку  у  мовчанні,
Такого  сяйва  навкруги,
.
Такої  зоряної  тиші,
Такого  безміру  в  добі...
Це,  може,  навіть  і  не  вірші,
А  квіти,  кинуті  тобі.

Папка 23 - стихотворение 46


Рецензии
Добрый вечер, Алексей.
Трогательный стих, неподкупная грусть в словах стиха.
Мне понравился!
Спасибо за красоту слов.

Ти бий на спохох,
бо непочуті будуть вірші,
вони сильніші тієі тиші,
що несла в душі нам тепло.
І память річкою тече,
де береги і круті пороги,
а сердце все болить, вогнем пече,
терпіти біль уже не має змоги.

С уважением!

Галина Би-Локур   22.05.2019 22:12     Заявить о нарушении
Здравствуйте, Галина.
У Лины Васильевны все стихи хорошие.
Благодарю вас за отклик, Галина.

Большаков Алексей   22.05.2019 22:18   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.