Ната Наталия - Довкола осiнь смутком огортае

Укутана  печалью  дней  холодных…
По  крыше  часто  барабанит  дождь.
Кленовый  жёлтый  лист  в  моих  ладонях
От  холода  и  ветра  лупит  дрожь.
.
Я  лист  озябший  к  сердцу  приложу  -
Согрею,  сберегу,  от  бурь  укрою.
Так  бесконечно  я  тобою  дорожу,
Что  утром  солнце,  свет,  любовь  тебе  открою.
.
Но  утром  планы  все  мои  нарушил  дождь  -
Осенний  монотонный  в  крышу  лупит.
Тобою  брошенный  листок  колотит  дрожь.
Я  ветру  дам  его  -  летать  он  любит.


Оригинал стихотворения:

Довкола  осінь  смутком  огортає,
Дощ  краплями  по  даху  стукотить.
Кленовий  жовтий  лист  в  моїх  долонях
Від  вітру  й  холоду  осіннього  тремтить.
.
Зігрію  я  його  своїм  теплом  востаннє,
До  свого  серця  лист  осінній  пригорну.
Згадаю  сонячні,  щасливі,  теплі  ранки
І  як  безмежно  й  досі  я  тебе  люблю...
.
Та  спогади  мої  порушить  дощ  осінній,
Що  монотонно  краплями  по  даху  стукотить
І  жовтий  лист,  залишений  тобою,
За  вітром  одиноко  полетить.

© Copyright: Ната Наталия, 2012
Свидетельство о публикации №112090309479

Папка 23 - стихотворение 27