Скiльки б не судилося страждати

Сколько  мне  отмерено  страданий…
Но  благословляю  я  всегда
Маму,  что  младенца  в  день  тот  давний
Для  любви  и  счастья  родила.
.
Я  благословляю  день  тот  чудный,
Когда  встретил  свет,  придя  из  тьмы,
День,  когда  мои  с  причмоком  губы
Грудь  впервые  мамину  нашли.
.
Я  перетерплю  нужду  и  беды,
Чтобы  жить  -  смеяться  и  страдать!
Чтобы  счастье  и  любовь  изведать  -
Целый  мир  мне  подарила  мать!


Авторский оригинал стихотворения (автором обозначен Василь  Симоненко ):

Скільки  б  не  судилося  страждати,
Все  одно  благословлю  завжди
День,  коли  мене  родила  мати
Для  життя,  для  щастя,  для  біди.
.
День,  коли  мої  маленькі  губи
Вперше  груди  мамині  знайшли,
День,  що  мене  вперше  приголубив
Ласкою  проміння  із  імли.
.
Як  мені  даровано  багато,
Скільки  в  мене  щастя,  чорт  візьми!  –
На  землі  сміятись  і  страждати,
Жити  і  любить  поміж  людьми!

Папка 23 - стихотворение 39