Лiна Костенко - Лист

Письмо

На  одном  из  глухих  полустанков
Я  жду  поезда,  и  подранком
Там  на  лавке  в  углу  присела  -
Любопытным  так  меньше  дела.

Тянет  воздух  начала  суток
Паровозного  дыма  кудрями,
И  навис  неумытый  сумрак
За  расшатанными  дверями.

Всюду  лязги  и  скрежетанье,
Постоянный  дорожный  шум…
На колене  листа  мерцанье  -
Я  стихи,  что  тревожат,  пишу.

Словно  прозу  пишу  -  без  разбивки
Рифмо-строк.  Да,  повадка  лисья:
Чтоб  казалось  тому,  кто  смотрит,
Что  пишу  деловые  письма.

Это  -  правда,  и  спорить  не  будем.
Ну,  другая  форма  всего.
Я  стихи  адресую  людям  -
Очень  искреннее  письмо.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Лист

На одному з малих полустанків
я чекаю поїзда зранку.
Влаштувалась в кутку на лаві,
щоб мене не знайшли цікаві.

Протяг має в’їдливий присмак
паровозного сизого диму,
і стоїть неумитий присмерк
за розхитаними дверима.

Десь там брязкіт і скреготіння,
залізничний постійний шум…
Я поклала папір на коліно,
 я стревожені вірші пишу.

Наче прозу пишу - без розбивки
на рядків розмаїті пласти,
щоб здавалось на перший погляд,
що пишу я звичайні листи.

Власне, це недалеко від правди.
Інша форма — той самий зміст.
Адресовані людям вірші —
найщирший у світі лист.

Папка 23 - стихотворение 48