Лiна Костенко - Свят-вечiр

Сочельник
.
Мороз  узорами  в  окошке.
Изюмом  сдобрена  кутья.
И  Божья  Матерь  на  иконке
В  накидку  кутает  дитя.
.
Побудь  ребёнком,  мой  сыночек.
Блаженствуй  в  детстве  золотом.
А  ветер  всё  в  кустах  хлопочет…
Твой  крест  ещё  растёт,  притом.
.
И  время  всё  ещё  с  тобою,
Иуду  нянчит  отчий  дом.
Толпа  с  рождественской  звездою
Уже  топочет  за  углом.
.
Наколядуют  -  хлеб  посеют.
Жизнь  повторит  ещё  себя.
Там,  на  Голгофе,  ты  -  Мессия,
В  моих  руках  -  ещё  дитя.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Свят-вечір

Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.
.
Побудь дитиною,синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.
.
Ще час не сплинув за водою
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.
.
Поколядують і засіють.
Ще,може,буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.

Папка 23 - стихотворение 52