Телефон, так чутко целящийся в ночь

Телефон усе мовчить, певно, він чекає
Слів, що важать тільки мить, ринуть, ніби зграя,
Долетять до всіх клітин, тільки не у гори...
Їх почує той один, прийде та огорне...

Може й тепло надворі, з слів хустину треба!
Бандуристи йшли колись в поле, по-під небом
Як співали, грали так - серце аж палало,
Розквітав червоний мак, й весело бувало.

Гомоніли про усе, що на світі сталось:
Що комусь завжди везе; йде до інших старість;
Молодята-голуби, дзвін лунає з церкви;
Викрав хтось коня собі; трави косить серпик...

Спів лунав і за моря, край з війною гинув...
Хто з них знав чи "до", чи "ля", знали поле, сіно...
Відійшли оті часи... Холод з слів і ... тихо.
Подзвони та принеси ти словами втіху!

Телефон чекає слів, цифри - пальців дотик,
Хай би голос і хрипів... Тиша ранить всоте...
Не мовчи, кажи про біль, радісний світанок!
Я ж і хліб тобі, і сіль, чуєш, не відстану!!!

Набираю номер твій, дзвін собі сміється:
"Додзвонись-но ти, зумій, доберись до серця!
Обійми сама, скажи, всі слова - догана?"
Розгубила я ножі, різати не стану,

Пригадаю літній час, сонечко ласкаве,
Теплий дощ, що лив на нас, стіл, на ньому - кава,
Квіти, райдуги весло, річку пустотливу!
В телефоні: "Нам везло, ми були щасливі...

Чи поверниш день на ніч? Я б чекав до віку!"
"Все зроблю, у тому й річ!" ( Важко з чоловіком)))

Елена Каминская7   09.08.2013 18:12   •   Заявить о нарушении