***
Вкотре втрачена.
Зіб’юся перелітним вітрами.
Нема стежин,
Немає значення.
Моє життя забите
Вже гілками.
Весна, а сніг в душі,
У голові непотріб.
Здається, що ось-ось зберу.
Але немає сил,
На серці зашморг.
Бо я уже нікуди не піду.
Весна. І крила не тремтять.
Запущена я згадкою у літо.
Загублена, не вміючи літать,
Заплуталася знову
В малахіті.
Свидетельство о публикации №113063007475