Усе колись кудись тікає.
І гасне світло, ніби осінь.
Я лиш колись тебе згадаю,
Бо часто вітер мене просить.
Як ніби сон залишив зорі,
І втік кудись, кудись в пітьму.
Якби залишилась з тобою,
Боюся, все не заберу.
В домі залишаться прощання,
Усмішки, сльози і тепло.
А що залишиться зі мною?
Вже буде пусто.
І було так боляче, неначе в пеклі,
Бо у душі – зів’ялі квіти.
До тебе довгі кілометри,
Ну а без тебе - не прожити.
Здається, я умію спати.
Закрити очі і втекти.
Усю себе комусь віддати,
Саму себе не вберегти.
Тож доки я просто цивільна,
І хрипом тихим проявлюсь.
Як птиця в небо – вільна. Вільна!
Та вкотре в світі загублюсь.
загублена
© Copyright: Карина Дашко, 2013
Свидетельство о публикации №113063007472
Свидетельство о публикации №113063007472
Рецензии