Дивні ці люди, художники...
Здавалось,
всміхалася кожному.
А вранці могла
й не згадати,
Як звати того
подорожнього.
Здавалося б
Що тут трудитися.
То були тільки
думки.
Вона не могла
зупинитися,
Чи силу в собі
не знайти.
Ох, дивні ці люди, художники...
Хоч стільки
краси у картинах -
В душі в неї
пустка та вітер.
Вона не була
більш дитиною,
Їй ніде жорстокості
діти.
Бо хто віда,
що в них у серці.
Так просто їх
знає не кожен.
Та раптом.. -
то ти по інерції,
Візьмеш собі
подорожник.
Дивні ці люди... художники...
Художница
© Copyright: Карина Дашко, 2013
Свидетельство о публикации №113063007451
Свидетельство о публикации №113063007451
Рецензии