Я пам'ятатиму, допоки буду жити.
Ну як таке забути хоч на мить?
Так палко, мiцно можна ще любити?
Забути все i вчитись знову жить.
I воскресати, доки нiч не згасне.
В очах цiлунком танути твоїм...
I розумiти з почуттям неясним,
Що ранок все розвiє, наче дим.
Нi, зустрiчi даремно не шукати,
Не жити у полонi почуттiв.
А сотню раз дивитись - i мовчати,
I розумiти просто так, без слiв.
Це навiть не любов. Мiстична сила.
Солодкий трунок в келиху без дна.
Але лиш вiн даруe мрiї крила.
I завдяки йому я знов сумна...
Цiлунком жити. Танути вустами
На iнших зацiлованих вустах.
Дивитися - i млiти до нестями.
I хто пояснить нам, чому це так?..
Та все iде лиш так, як має бути.
У цьому мудрiсть свiту. Так вже є.
Та, Господи! Якщо Ти можеш чути,
Не вiдбирай це почуття моє!
Я пам ятатиму...
© Copyright: Диана Майская 2, 2013
Свидетельство о публикации №113062904006
Свидетельство о публикации №113062904006
Рецензии
Знаешь, Дианка, у тебя есть намного более сильные стихи. Но этот мне показался каким-то особенным. Ты сумела передать в нём такие эмоции как страсть, печаль, боль, но одновременно с этим и смирение.
Катрина Нечипоренко 26.08.2013 22:33 • Заявить о нарушении
Катрина Нечипоренко 26.08.2013 22:33 • Заявить о нарушении