Про Сулиму, Павлюка и Остряницкого Яська

ПРО СУЛИМУ, ПАВЛЮКА И ОСТРЯНИЦКОГО ЯСЬКА

Не хотели панычи-поляки
Уступить немного,
Чтобы ездили на Сечь бурлаки
Через те пороги, -
Построили над Кодаком
Крепость-город дивную
И прислали в Кодак войско,
чужое, неродное.
Едет бурлак или кто ещё там
Порогами-водою,
Его ловит войско вражье
Отдаёт в невою.
Заскучали запорожцы,
Что нет им воли
Ни на Днепре,
Ни на Росе,
Ни в чистом поле.
Отозвался среди Сечи
Куринной Сулима:
"Гей, давайте, братцы, сварим
Тем полякам пива!"
Отозвался и Павлюк-хорунжый:
"Дай того, дружочек!
Чтобы ту препону человечью
Вдрысь нам изувечить!"
Хорошо Павлюк с Сулимой
Поляков угощали -
Войско тех убили всё,
Кодак поламали.
Как услышал про то Конецпольский,
Собрал своё войско,
Обступили паны-поляки
Всю Сечь Запорожскую.
А еще взял тот Конецпольский
С козаков дань такую -
Хорунжого Павлюка
Еще и Сулиму.
И повезли аж у Варшаву
Павлюка, Сулиму
На тяжкую муку-кару,
Всем полякам в диво.
Сделали паны тогда
В Варшаве большой праздник,
Как умирал на майдане
Куринной атаманище.
А Павлюк, на удивленье шляхты,
Жив-здоров остался,
Потому как Замойко Хома, писарь,
За него сильно заступался.
Повернул Павлюк домой,
В Сечь Низовую,
И задумал Павлюк снова
Бить шляхту гнилую.
Нашёл Павлюк побратима
Орла Остряницю,
Этот суб не раз пускал с поляков
Кровь голубую.
То не тучи с буйным ветром
С Днепра налетают -
То Павлюк и Остряница
поляков обступают.
Силу ж панов перебила
Голота бурлацкая,
Но не хотела в одно стать
Старшина козацкая.
Повеселел пан Потоцкий
от такой истории,
Под Кумейками опосля субботы
Напал на голоту
Вот так, враги-враги им поляки,
Что ж они наделали?
Сколько ж бедных запорожцев
На тот свет отправили.
А старшины боровецкие
Лишь про себя думали.
Потоцкому Павлюка
Сами поймали и выдали.
Везут паны Павлюка
Селом Боровицею
Еще и скрутили ему рученьки
Сзади, не вырвешься.
Вот повезли ж Павлюка
Поляки в Варшаву,
Шляхте вражеской в потеху,
На тяжкую кару.
За атаманом Остряницей
Гонят поляки на конях
Еще и пешии бегут;
Паны хотят Остряницу поймать,
а славное войско запорожское
Чтобы посечь-порубать.
А что ж атаман Остряница?
Перелетел Днепр с Кошем,
Как лебедь-птица.
За речкою за Сулою
Остряница прогнал панов-поляков
До болота до Супою...
И повёл свой Кош
Атаман Остряница
В московские земли,
Чтоб там ему навеки поселиться...

Валерия Ципура
29.06.2013
Луганск (Ворошиловград)

Когда-то я вообразила себе, что наш священник Сулима Серафим и есть тот легендарный гетьман, а я у него в нереестровых казаках состою. Но в свете моей истории 6.05.2003 я по-моему не казак нереестровый была, а разрушенная крепость Кодак. Засим в моём подстрочнике нет той скорби о погибшем атамане, как в украинском первоисточнике. Может я и ошибаюсь, но кто меня поправит? Все как в рот воды набрали, на мои вопросы никто не отвечает.

ПРО СУЛИМУ, ПАВЛЮКА ЩЕ Й ПРО ЯЦЬКА ОСТРЯНИЦЮ

Не схотіли пани-ляхи
Попустити й трохи,
Щоб їздили в Січ бурлаки
Та й через пороги, -
Спорудили над Кодаком
Город-кріпосницю
Ще прислали в Кодак військо,
Чужу-чужаницю.
Їде бурлак чи комишник
Порогом-водою,
Його лове чуже військо
Й оддає в невою.
Зажурились запорожці,
Що нема їм волі
Ні на Дніпрі,
Ні на Росі,
Ні в чистому полі.
Обізвався серед Січі
Курінний Сулима:
"Гей, давайте, хлопці, зварим
Вражим ляхам пива!"
Обізвавсь Павлюк-хорунжий:
"Допомоги дати!
Щоб ту людську перепону
Нащент зруйнувати!"
Добре Павлюк та Сулима
Ляхів частували -
Військо вибили дощенту,
Кодак зруйнували.
Як зачув це Конєцпольський,
Зібрав своє військо,
Обступили пани-ляхи
Всю Січ Запорізьку.
А ще й взяв той Конєцпольський
З козаків данину -
Хорунжого Павлюка
Ще й Павла сулиму.
Та й повезли ж у Варшаву
Павлюка й Сулиму
Та й на тяжку муку-кару,
Всім ляхам на диво.
Наробили вражі пани
У Варшаві дива,
Як помирав на майдані
Курінний Сулима.
А Павлюк, на диво шляхті,
Жив-здоров лишився,
Бо Замойко Хома, писар,
За його вступився.
Повернувсь Павлюк додому,
У Січ Низовую,
Та й задумав Павлюк знову
Бить шляхту гнилую.
Знайшов Павлюк побратима
Орла Остряницю,
Що не раз пускав із ляхів
Шляхетську кровицю.
То не хмари з буйним вітром
З Дніпра налягають -
То Павлюк та Остряниця
Ляхів обступають.
Силу ж панів перебила
Голота бурлацька,
Та не хтіла в одно стати
Старшина козацька.
Звеселився пан Потоцький
про таку нагоду,
Під Кумейками в неділю
Напав на голоту
Ой, превражі пани-ляхи,
Що ж ви наробили?
Скільки ж бідних запорожців
Ви з світу згубили.
А старшини боровецькі
Лиш про себе дбали.
Потоцькому Павлюка
Самі упіймали.
Везуть пани Павлюка
Селом Боровицею
Ще й скрутили йому рученьки
Назад сирицею.
Ой повезли ж Павлюка
Ляхи у Варшаву,
Шляхті вражій на потіху,
На тяжкую кару.
За отаманом Остряницею
Женуть ляхи кіньми
Ще й біжать пішаницею;
Пани хочуть Остряницю упіймати,
а славне військо запорозьке
Щоб посікти-порубати.
А що ж отаман Остряниця?
Перелетів Дніпро з Кошом,
Як лебідь-птиця.
Що за річкою за Сулою
Остряниця прогнав панів-ляхів
До болота до Супою...
Та й повів свій Кіш
Отаман Остряниця
у московській землі,
Щоб там поселитися...

с. 72-74
Українські народні думи та історичні пісні: Зб.: Для серед. та ст. шк. віку / Упоряд., приміт. О.М.Таланчук; Передм. Б.П.Кирдана; Худож. К.О. Музика. - К.: Веселка, 1990. - 239 с.: іл. - (Шк. б-ка).