Де та зникома

Куди ж поділась та піщинка,
 зникома, мов падуча зірка –
  в обіймах літа чи любові,
   в святах на безтурботній волі,
    в лісових хащах чи на морі?
 Де ж твій планшет – перо сучасне?
 Й віршів незрівняних прекрасних
 чудовий сполох, люба красно?

 Та – знов принишкла біля храму,
 що дахові кути здіймає,
 мов пагода, до хмар та неба…
 Не відчиняй залізну браму!
 Не можна нам туди й не треба
 їм заважати, бо ті треби
 в забутім часі й місті Леди, –
 загублені!.. Не май потреби
 своїм робить останнє слово, –
 воно у Бога! Й ми ж – у Нього,
 все ще нетямущії діти!..

 Та – зна, куди себе подіти –
 живе зануренням у мову,
 зачарувалась грою слова.
 Де ж та зникома Незникома?
 Кому душа її відома?..
 Кого шукає підсвідомо –
 думками лине в незнайоме
 неілюзорне та ж питоме!

* http://www.stihi.ru/2013/05/13/10020

~~~
Начало, дословный перевод:
Куда же делась та песчинка, исчезающая падающей звездой –
В объятиях лета или любви, в праздниках на беззаботной воле, в чащах лесных или на море?
Где ж твой планшет – перо современное? И стихов несравненно прекрасных чудесный всполох, любима красно?