Лiна Костенко - На оболонях верби у болоньях

Над  заводями  ивы  грустно  сохнут,
Накинули  туманные  плащи.
А  возле  хаты  радостный  подсолнух
Пасёт  траву  под  синие  дожди.
.
В  ветвях  прохладный  ветер  колобродит,
Грустит  тропинка  в  слёзах  диких  груш.
А  на  вершине  -  таинства  природы
Обдумывает  аист,  встав  под  душ.
.
Мне  хорошо,  родительские  стены,
И  сердце  счастьем  сладостным  щемит!
И  чувствую:  глаза  слезами  полны  -
Как  тучи,  перед  тем  как  гром  гремит.


Оригинал  стихотворения  Лины  Костенко:

На  оболонях  верби  у  болоньях,
туман,  туман  —  нейлонові  плащі.
А  коло  хати  пелехатий  сонях
пасе  траву  в  блакитному  дощі.
.
У  верховіттях  вітер  колобродить,
сумує  стежка  дичками  внатрус.
А  угорі  про  таїнства  природи
задумався  мислитель-чорногуз.
.
Мені  так  добре,  стіни  такі  отчі,
такий  у  серці  невимовний  щем! 
І  тільки  чую  —  набрякають  очі,
як  хмари,  перегущені  дощем…

Папка 23 - стихотворение 55