Лiна Костенко - Не говори печальними очима

Не  говори  печальными  очами
То,  что  боятся  вымолвить  слова.
Так  мир  перед  грозой  стоит  в  молчанье,
Так  нежность  в  душу  селится  сама.
.
Ты  иль  мой  сон,  иль  ты  моё  виденье,
Иль  просто  чёрной  магии  дела…
Как  ярко  было  радуги  сиянье!
Какая  пропасть  нас  вдруг  развела!
.
Я  не  скажу  и  в  памяти:  Любимый,  -
Но  вспомни  вдруг  меня  и  улыбнись.
Шли  наши  судьбы  разными  путями,
На  перепутье  судьбы  обнялись.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Не  говори  печальними  очима
те,  що  бояться  вимовить  слова.
Так  виникає  ніжність  самочинна,
Так  виникає  тиша  грозова.
.
Чи  ти  мій  сон,  чи  ти  моя  уява,
чи  просто  чорна  магія  чола...
Яка  між  нами  райдуга  стояла!
Яка  між  нами  прірва  пролягла!
.
Я  не  скажу  і  в  пам’яті  —  коханий.
І  все-таки,  згадай  мене  колись.
Ішли  дві  долі  різними  шляхами.
На  роздоріжжі  долі  обнялись.

Папка 23 - стихотворение 60