Лiна Костенко - Не треба класти руку на плече

Не  нужно  это  -  руку  на  плечо.
И  жест  такой  уместен  только  в  танце.
Доверие  несмело  так  ещё
И  любит  тишь  морозную  дистанций.
.
И  сроки  все  ему  не  велики.
Как  странный  зверь,  оно  так  любит  муку,
И  любит  расстоянье  и  разлуку,
Но  не  потерпит  на  плече  руки.
.
В  тиши  садов,  в  сонатах  соловьёв
Оно  расслышит  шорох  браконьера.
Ловушки  ждёт  от  взгляда  и  от  слов,
Любой  спектакль  ему  уж  -  не  премьера.
.
Доверие  душе  ох  как  нужно!
Красивый  зверь,  и  без  него  всё  рвётся.
И  нет  нужды  звать  и  искать  его  -
Само  придёт,  и  уж  не  отшатнётся.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Не  треба  класти  руку  на  плече.
Цей  рух  доречний,  може,  тільки  в  танці.
Довіра  -  звір  полоханий,  втече.
Він  любить  тиху  паморозь  дистанцій.

Він  любить  час.  Хвилини.  Дні.  Роки.
Він  дивний  звір,  він  любить  навіть  муку.
Він  любить  навіть  відстань  і  розлуку.
Але  не  любить  на  плечі  руки.

У  цих  садах,  в  сонатах  солов’їв,
Він  чує  тихі  кроки  браконьєра.
Він  пастки  жде  від  погляду,  від  слів,
І  цей  спектакль  йому  вже  не  прем’єра.

Душі  людської  туго  і  тайго!
Це  гарний  звір,  без  нього  зле  живеться.
Але  не  треба  кликати  його.
Він  прийде  сам  і  вже  не  відсахнеться.

Папка 23 - стихотворение 67