Лiна Костенко - Життя iде i все без коректур

Жизнь…  Жизнь  идёт,  и  всё  без  корректур.
И  время  не  сбивается  с  галопа.
Давно  уж  нет  маркизы  Помпадур,
И  нет  следов  библейского  потопа.

Не  угадать,  что  будет  после  нас,
И  как  природа  сможет  измениться.
Лишь  времени – что  позже,  что  сейчас.
А  мы  живём,  нам  нужно  торопиться.

Оставить  след  над  пропастью  без  дна…
А  ничего  -  и  мы  пройдём,  как  тени,
Чтоб  только  неба  глаз  голубизна
Всегда  всю  землю  видела  в  цветеньи;

И  чтоб  леса  не  вымерли,  как  тур,
Слова  чтоб  не  повыдохлись,  как  руды.
Жизнь…  Жизнь  идёт,  и  всё  без  корректур.
Творить… Творить,  а  не  лепить  слов  груды.

Не  бойся,  если  вкривь  пошла  строка.
Прозреньями  лечи  сухие  веки.
Не  бойся  правды,  как  бы  ни  горька,
Не  бойся  грустей  -  пусть  текут,  как  реки.

Людскую  душу  бойся  обмануть  -
Ошибка  эта  -  как  клеймо  навеки.


Оригинал стихотворения Лины Костенко:

Життя іде і все без коректур.
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
в які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється, – час.
А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,
а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,
щоб тільки неба очі голубі
цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,
щоб ці слова не вичахли, як руди.
Життя іде і все без коректур,
і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,
бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Папка 23 - стихотворение 70