Лiна Костенко - Крила
Земли окинуть с высот и мне бы.
Нет шири поля - то будет воля.
Нет волн кипучих - то будут тучи.
В том птичья правда - взлететь повыше.
А человек - как? Он - чем не вышел?
Он - не летает. Он - землю пашет.
Крылами машет. Крылами машет!
Они, те крылья - не пух и перья -
Из правды, чести и из доверья.
Есть крылья верных своим любимым.
Есть крылья вечных души порывов.
Есть крылья ревности на работу.
Есть крылья щедрости на заботу.
Есть крылья надежды, песни дыханья,
Крылья поэзии, воспоминанья.
Ну да: человек летать не умеет…
А крылья имеет. Крылья имеет!
Оригинал стихотворения Лины Костенко
.
А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина...
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я,
А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні.
У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи.
У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає...
А крила має. А крила має!
Папка 23 - стихотворение 74
Свидетельство о публикации №113062808457