Лiна Костенко - Крила

И  правда:  крылатым  нельзя  без  неба.
Земли  окинуть  с  высот  и  мне  бы.
Нет  шири  поля  -  то  будет  воля.
Нет  волн  кипучих  -  то  будут  тучи.

В  том  птичья  правда  -  взлететь  повыше.
А  человек  -  как?  Он  -  чем  не  вышел?
Он  -  не  летает.  Он  -  землю  пашет.
Крылами  машет.  Крылами  машет!

Они,  те  крылья  -  не  пух  и  перья  -
Из  правды,  чести  и  из  доверья.
Есть  крылья  верных  своим  любимым.
Есть  крылья  вечных  души  порывов.

Есть  крылья  ревности  на  работу.
Есть  крылья  щедрости  на  заботу.
Есть  крылья  надежды,  песни  дыханья,
Крылья  поэзии,  воспоминанья.

Ну  да:  человек  летать  не  умеет…
А  крылья  имеет.  Крылья  имеет!





Оригинал стихотворения Лины Костенко
.
А  й  правда,  крилатим  ґрунту  не  треба.
Землі  немає,  то  буде  небо.
Немає  поля,  то  буде  воля.
Немає  пари,  то  будуть  хмари.

В  цьому,  напевно,  правда  пташина...
А  як  же  людина?  А  що  ж  людина?
Живе  на  землі.  Сама  не  літає.
А  крила  має.  А  крила  має!

Вони,  ті  крила,  не  з  пуху-пір"я,
А  з  правди,  чесноти  і  довір"я.
У  кого  -  з  вірності  у  коханні.
У  кого  -  з  вічного  поривання.

У  кого  -  з  щирості  до  роботи.
У  кого  -  з  щедрості  на  турботи.
У  кого  -  з  пісні,  або  з  надії,
Або  з  поезії,  або  з  мрії.

Людина  нібито  не  літає...
А  крила  має.  А  крила  має!

Папка 23 - стихотворение 74


Рецензии