Сон в мiсячну нiч

Місяць  повний  угорі,
День  ночує  на  дворі,
Де  не спиться  дідусеві,
Міцно  спиться  дітворі.

Вітерець  тихенько  віє,
Серце  з  туги  часом  мліє,
Що  не  встигне  доробити
І  з  задуманим  зітліє.

Тіні  ходять  ходуном
Від  гілок,  що  за  вікном,
Скрізь  холодне  світло  лине
І  тривожить  дивним  сном.

Сич  вмостився  і  кричить
Видно  йому,  той  не  спить,
Сили  темні  підступили,
Щоб  свідомість  придушить.

Підсвідомість  копошиться
В  ній  сидять  тисячоліття,
В  сні  видиме  з  невидимим 
Не  збираються  мириться.

Три – чотири  серед  ночі,
Нема  сну,  хоч  коли  очі,
Місяць  в  душу  зазирає
Й  робить  з  нею,  що  захоче.

В  річці  вода  потемніла,
В  берегах  нечиста  сила,
Місячна  доріжка  в’ється
Всіх  русалок  розбудила.

Не  ходіть  туди,  хлоп’ята,
Не  жартуйте  й  ви,  дівчата,
Залоскочуть  нехрещені,
Спіть  спокійно  в  своїй  хаті.

Світило  в  небі  бовваніє,
Собака  на  місяць  виє,
Чи  особачена  душа
Холодним  викликам  радіє.
       26.06. 2013р., Київ