Спасибо тебе, старый дом!

Спасибі тобі, стара хата!

Спасибі тобі, стара хата,
Що сміхом була ти багата,
Та радощами земними,
Та клопотом кожної днини.

Що все, що в тобі пережито,
Все в вспомини теплії злито.
Домівка – пестливе імення,
 Мені дарувала натхнення.

Ті сни чатувала детячі,
Була ті веселої вдачі,
В садочку листом тріпотіли
Ті яблуні, що насадили

Татусь та матуся в надії,
Що будуть їх днини щасливі.
Що будуть птахи щебетати,
Та дітки в садку підростати.

Під тихий, духмяний їх шепіт
Летіли на крилах лелеки,
Й коліску ладнала родина,
Щоб виросла в щасті дитина.

Ця пам'ять про хату рідненьку,
Про радість та матір стареньку
Живе в моїм серці, як спомин
І грає весняно, як промінь.

На неї, в роках, озираюсь,
На шепіт садів озиваюсь
І вспомином спрагу тамую,
І роки прожиті ціную.

В яких би світах не бувала,
Які б не спіткала дива там,
Та сердцем німим не озвуся,
Теплом лиш тоді відгукнуся

Коли в місто снів завітаю,
Та маму стару привітаю,
Побачу я вишні й калину…
Туди я лебідкою лину!

Віра Половинко
28.06.2013р.
м. Київ.

Отчий дом - начало всех начал,
нас всегда приветливо встречал.
Породнились там Любовь и Счастье,
в нем надежно в грозное ненастье
нас, когда мы в доме том бываем,
мамина душа оберегает...

Елена Недбайлюк   28.06.2013г.