Дай вірша
О. Як же зимно, зимно на душі!..
Нічого знову в мріях не збулось.
І знов плету в вінок свої вірші,
О скільки їх мені вже наплелось!
Короткі й довгі, ніжні і сумні…
І вірш, і ода, інколи сонет…
Пегас диктує рими не мені,
А я складаю їх у свій куплет.
Чиї то рими бродять крадькома?
І хто сюди до мене їх просив?
Диктую знов слова собі сама,
І важко на рядок кладу курсив…
Чого ж так зимно? Нидіє душа…
Усе у ній зв»язалось і сплелось.
О дай же, Музо, дай мені вірша,
І я скажу: «Спасибі, все збулось…»
***
***
© Copyright: Татьяна Лисненко, 2013
Свидетельство о публикации №113062709569
Свидетельство о публикации №113062709569
Рецензии