Года уплывают... Елена Каминская

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2013/06/24/6997

Что ж, время бездушное с нами,
И лето короче с годами…
А может, то шутки, обманы?..
Полны давней тайны туманы…

Судьбе я не стану сдаваться:
Пойду напрямик, через пущи…
Да ножками мне не угнаться…
Неужто старею? Ленюсь ли?..

А раньше трудилась я смело
С утра и до лунного бельма…
Ему колыбельную пела
И солнца капризы терпела…

Цветы вышивала и звёзды
При свечке, не щурила очи.
Неужто теперь это поздно?
И чары – не так, чтобы очень?..

__________________________

Да, поздно… и не понарошку
На вышитом мной  рушнике
Печаль улеглась…сгонит кошка,
Мурлыча тепло на руке…

И пусть те года уплывают,
Мне месяц дразнить – по плечу,
И утро рассветом встречает,
И птицею в лес полечу!


Оригинал:


Час діє - бездушний, не стане,
 І літо втікає з літами...
 А може це жарти, омана:
 Не може так трапитись з нами!

 Не хочу схилятися долі,
 Піду навпростець через хащі
 Та ніженьки, рученьки кволі...
 Чи старість це? Може - ледаща?

 А я ж працювала від ранку,
 До зустрічі з місяцем білим,
 Співала йому колисанку,
 І примхи яснОго терпіла!

 Зірки вишивала та квіти
 При свічці, не мружила очі...
 Куди же тепер мені дітись,
 Туди, куди й чари дівочі?

 Вже пізно... І смуток розлігся
 На білий рушник вишивАний,
 Жене його деколи киця:
 Муркоче так тепло у спальні.

 І що ті роки - хай спливають!
 Ще місяць в вікно заглядає,
 Ще ранок стрічає розмаєм,
 Ще  пташкою  лину  до  гаю!


27.06. 2013