Пробач. Не в силах я сказати прощавай.
А може й в силах, але не сьогодні.. не тобі.
Ти знаєш, буду сумувати, тому про це
і слова не скажу. Але так хочеться ще раз поцілувати.
Хоч на прощання, втамувати пристрасті жагу.
Пробач, я заслабка ще для прощання.
Ти бачиш сам - вже сльози на очах.
І погляд твій сумний, такий прощальний,
що хочеться померти прямо так..
Прошу, не кривдь. Не завдавай ти болю…
Ти ж знаєш, я і так твоя. То що ж..
То що ж іще тобі потрібно? Скажи.
Хоча зажди.. Я бачу вже й сама.
Таємне те бажання норовливе,
Що бісиками бігає в очах.
І ніжно прихилившись, посміхнуся,
І дотулившись до твої грудей, прошу лиш про одне:
«Хоч щоб там сталось, знай, що я чекаю..
Прошу.. благаю.. й зустрічі чекаю, милий мій.»
І ніжний погляд, ніжні ті обійми, журба й надія на очах.
Я знаю, ти ще повернешся.. Тебе,
ще приведе до мене шлях…
Повертайся
© Copyright: Лена Король, 2013
Свидетельство о публикации №113062700191
Свидетельство о публикации №113062700191
Рецензии