Шептала в трубку – лучше б плакала:
"Он бросил… Мне не жить без радости"...
Был вечер добрым – лучше б слякотным:
дождями смыть мужские гадости.
"Сказал, совсем бы всё… Совсем уже…
Что обе – было б эстетичнее"...
Мой Ангел крыльями забил в душе,
услышав запредельно личное...
...Мужчины могут оставлять – судьба,
но ни к чему уйти подонками,
Чтоб не сдирали поцелуй со лба
неплачущие "амазонки"...
Шептала в трубку - лучше б плакала...
© Copyright: Миклош Форма, 2013
Свидетельство о публикации №113062701465
Свидетельство о публикации №113062701465
Рецензии
Коли в ранок впліталося останнім сріблом мереживо благодатного дощу, прокинулася від крику поїзда, що увірвався у відчинене літнє вікно, пронизуючи повітря, серце, тіло, меблі кімнати, навіть книжка на комоді, здалося, зіщулилася ...
"Ніби людський крик ,- вибухнула думка. - ...Та ні..." - спробувала відігнати зразу, не зумівши для себе визначити, знайти те поняття, що все мені б зуміло пояснить...
... У вірші - мені - ТОЙ крик,після якого тремтіло повітря
того ранку, і болісливий присмак якого, виявляється, не прочах досі, аби дочекатися цієї хвилини, аби зараз бути переведеним на людську мову, аби не залишитись в тому кришталі самотності, аби не прозвучати знову в світлі млявої нічної свічки, відсахнувшись від свого тіла, торкнувшись долонею рубця від цілунку... Аби відчути тепло сердець людських. Аби не ссала темрява. Аби хотілося прокидатися, посмішкою увінчуючи своє життя в кожному дні.
Аби звучати видихом, не криком, спокою перед зупинкою біля людного перону...
...Дуже яскравий вірш. Дуже яскравий портрет.
Чоловічий.
М-Арфа 29.06.2013 19:54 • Заявить о нарушении
"Ніби людський крик ,- вибухнула думка. - ...Та ні..." - спробувала відігнати зразу, не зумівши для себе визначити, знайти те поняття, що все мені б зуміло пояснить...
... У вірші - мені - ТОЙ крик,після якого тремтіло повітря
того ранку, і болісливий присмак якого, виявляється, не прочах досі, аби дочекатися цієї хвилини, аби зараз бути переведеним на людську мову, аби не залишитись в тому кришталі самотності, аби не прозвучати знову в світлі млявої нічної свічки, відсахнувшись від свого тіла, торкнувшись долонею рубця від цілунку... Аби відчути тепло сердець людських. Аби не ссала темрява. Аби хотілося прокидатися, посмішкою увінчуючи своє життя в кожному дні.
Аби звучати видихом, не криком, спокою перед зупинкою біля людного перону...
...Дуже яскравий вірш. Дуже яскравий портрет.
Чоловічий.
М-Арфа 29.06.2013 19:54 • Заявить о нарушении