Я знов дивлюсь з надією на небо ,
чекаючи , що зірка полетить.
Мені лише одне бажання треба,
побачити тебе, ще хоч на мить.
А час летить, він ніби поспішає.
Недожену його. Не має сил.
Кохання наше павутинням обростає,
цей час нас знову розділив.
Я все дивлюся... На дворі смеркає.
Повільно вщухли вулиці вогні .
І знов з надією чекаю,
чарівний вогник у пітьмі.
Молю тебе, благаю небо.
Я більш нічого не прошу,
Не дай померти так ганебно,
коханню, що у сердці я ношу.
Заплаче небо ясними сльозами.
Роздасться рев в глухій пітьмі.
Дощ випаде брехливими словами,
і хмари стануть знов німі.
Чи то так доля захотіла?
Чи Бог такий наказ віддав?
Та зірка , так і не злетіла
лиш місць сумно виглядав.
З рка
© Copyright: Старлинг Марианна, 2013
Свидетельство о публикации №113062500697
Свидетельство о публикации №113062500697
Рецензии