Напевно це чиясь душа
Волочиться та тягнеться до мене
Можливо це моя сестра
Життя її закінченим було
Життя її відзначеним було
В кохання вірила та людям довіряла
Та друга сторона медалі промелькнула
Кохати спроможна вже не була
Раніше часами вона спілкувалась
А зараз спокуса манить до неба
Напевно зірвалась
Напевно пропала у людях потреба
Навушники у вуха
І замість вітань кивок головою
Можливо зітха
Що в книзі кінець з такою главою
Вона для усіх така постороння
Така непомітна, наче й нема
Її не цікавить оточення
В душі вже повинна бути тьма
Та манить її від туди до світла
До теплого моря, де нікого нема
Напевно тому що вона світлоока
Шукає когось та поки що одна
Прилинула до мене
Русява дівчина, котра чекає
Коли ж все мине
Та життя здасться раєм
Русява
© Copyright: Мария Дакич, 2013
Свидетельство о публикации №113062500681
Свидетельство о публикации №113062500681
Рецензии