Вертатись додому

Невже біля хати? Не віриться, друже:
Роки, як дороги, біжать з-під коліс,
А річечка спогадів серце замружить,
Покотиться повінню у верболіз.

Вертатись додому - не в гості на свято
Поринути зором у ніжність бузку.
Так хочеться юність свою наздогнати,
Метеликом битись у хвіртку тремку.

Стою оніміло, щокою тулюся
До сивої яблуні: "Сестро, привіт!"
На зустріч виходить старенька матуся
З тугим оберемком зворушливих літ.

Усмішка і сльози, як щастя і смута,
Мов радість і біль, що в обіймах топлю.
І мами слова, наче пісня забута,
Святою водою на душу мою.


перевод Анны Дудки http://www.stihi.ru/2013/06/27/4306

Возвращаться домой

Неужто я дома, не верится даже.
Года, как дороги, бегут от колес
Речушка былого о многом расскажет,
Нырнёт под ивняк, разольётся как плёс.

Вернуться домой – то не в гости к кому-то.
В сирени туман завернуться лицом.
Так хочется юность догнать почему-то
И бабочкой сесть на родное крыльцо.

Стою онемело, щекой прислоняюсь
Я к яблоне милой: "Сестричка, привет!"
Навстречу идёт постаревшая мама
С тугою охапкой заждавшихся лет.

Улыбка и слезы, как счастье и горе,
Как радость и боль, что в объятьях топлю.
И мамы слова, в них любви её море,
Святою водою на душу мою.