Журчащий ручеёк. Из Людмилы Юферовой

           Поэтический  перевод  с  украинского:http://stihi.ru/2013/06/24/397


Заката  догорает  желтизна...
Болтливы  звёзды  в  неба  шоколаде...
И  пахнет  липа  -  разве  тут  до  сна  -
В  прозрачно-синей  вечера  прохладе?

Как  много  трелей  знают  соловьи,
И  вечно  им  будить  цветов  бутоны!
Я  связываю  гроздья  дум  своих,
Что  не  устали  от  стихов,  бездонны.

Включился  белый  месяца  фонарь,
Моргает  оком  в  синь  погожей  ночи.
Я  впитываю  липовый  нектар,
Как  радость  пью,  насытиться  нет  мочи.

Спорыш  лоснится  лунно,  будто  шёлк...
А  розы  в  небо  выстройнили  стебли...
В  душе  стихов  журчащий  ручеёк...
И  сны  струятся  капельками  с  неба...


          Оригинал:


Вже догорає неба жовта нить...
І балакучі зорі на підході...
Яке блаженство – липа пахкотить
У вечорово-синій прохолоді!

Та скільки ж тьохкать можуть солов’ї
І трелями будити сонні квіти!
Збираю в грона думоньки свої,
Що не стомились віршами бриніти.

Включився білий місячний ліхтар
І блима оком в ніченьку погожу…
А я п’ю ніжний липовий нектар,
Як радість п’ю й напитися не можу.

Вилискують шовкові спориші…
Троянди вгору виструнчили стебла…
Потічком вірші цебенять з душі…
І сни летять краплинками із неба…