***
Пам'ятай мене завжди такою,
Яка була в останнiй раз,
Рик душi вiд нестерпного болю,
Вiд болючих, бездубних фраз.
Я так летiла, сподiвалась,
Все щастя упiймать хотiла,
Але, напевне, не зумiла,
I на обочинi зосталась.
Бежжалicно, ударом каблука
Ти копнув на узбiччя мою душу,
Тепер калiка я, чи мушу
Так жщивотi до кiнця життя?
Напевне нi, ти тiльки пам'ятай,
Як обiцяв менi любови рай,
Ти чуеш, Рай, а не ганебне дiйство
Вже вкотре так принижуеш мене,
Таке твое кохання неземне?
Я йду, бо скоене убивство,
Назавжди вбито вiру в чарiвне,
Таке тонке, тендiтне, шовковисте,
Розгублено, сплюндровано, розбито
Безжально плаче тiльки наше лiто.
Та вже не наше, а чуже...
Свидетельство о публикации №113062501170