нiч прованських пахучих спецiй
напуваються м'ятою та майораном подихи вітру.
лиш для тебе - літо в моєму палкому серці
розмальовує щастя пейзажами у барвистій палітрі.
зорі - цятки бурштину /місяця одаліски/
загадково, на кінчиках хвилі, ворожать сріблястий танок.
лиш тобі - очей яскравий смарагдовий блискіт
і цілунків-пестощів тілом солодке п'янке вино.
доки небо цвіте рожевим бузком шавлії,
я в тобі насичую спрагу безмежну сотень секунд.
кожна мить догорить в заграві, кожна стліє,
коли шкіри буде торкатися, мов вбиваючий струм,
ти...лише біль невимовний /жага насолоди/
незбагненне бажання до ранку втішатися шалом.
ніч-чаклунка - спецій прованських пахучий подих,
що легені пряним присмаком, розпікаючи, жалить...
і роздмухає на вуглинах серця багаття...
жилами, замість крові, стиглого винограду лафіт.
то кохання, що спокуси солодке розп'яття,
знову страчує загадково і воскрешає мій світ.
ніч на смак, наче прованська пахуча спеція,
дихає вітру в душу червоногарячим жаданням...
і невпинно для нас звучить ще одна версія
ніжного блюзу серця в полоні палкого кохання.
Свидетельство о публикации №113062403030