I чого лише не пригадаjеш перед смертю
Як я купався в одному ставку з утопленицею і, коли раптово побачив її, то вона здалася мені з товстим зашморгом на її шиї.
А коли я підплив, то побачив, що з-під води виниряє її обличчя, прикрите розбещеним каштановим волоссям, червоні очі витріщені, сиза шкіра, посірілі губи.
Неначе посміхалася…
Чому я відразу ж не рвонув від неї?!
Чому, як і вона, жадібно витріщався, не в силах відірватися?!
Що хотів взнати?!!!
І потім, круги по воді від моїх гребків, і похитування в такт ним, думалось мені пожвавленням, а ще мені, чомусь здавалося, що з очей її струмували сльози.
Так от…
І чого лише не пригадаєш…
Перед смертю.
Свидетельство о публикации №113062207097
Анастасий Руликовский 05.07.2013 23:46 Заявить о нарушении
Поехать в Париж и ...умереть.
Спасибо.
Ицхак Скородинский 06.07.2013 00:42 Заявить о нарушении
Ицхаку Скородинскому
А умирать поедем в Самарканд
А.А.А.
В Париж не едь,
чтоб умиреть, -
едь в Самарканд,
где память Анны
уже ослабшая на треть,
другие избирала страны.
Едь в Самарканд, где купола,
подобно голубым тюльпанам,
рука Аллаха соткала,
а протянула в дар - она нам.
Плюнь на Бомбей, забудь Париж,
отвергни берега Севана,
а если умирать, то лишь -
там, где советовала Анна.
09.07.13
Алексей Бинкевич 09.07.2013 01:01 Заявить о нарушении